Газета «Ар-Рая»

Історія розповідає, що усі зарозумілі окупанти зазнали принизливої поразки в Афганістані. Тільки за останні 42 роки дві світові держави (Радянський Союз і Америка, а також її союзники по НАТО) були вимушені зазнати поразки на цій землі.

Танкерна війна — це термін, який відноситься до періоду Ірансько-іракської війни між 1980–1988роками, коли в Перській затоці були атаковані нафтові танкери.

Виникнення саудійської держави вже з самого початку було підозрілим, оскільки Мухаммад ібн Сауд використав заклик шейха Мухаммада ібн Абдуль-Ваххаба, щоб розширити кордони своїх амбіцій і впливу.

Заступник помічника держсекретаря США Хаді Амр під час візиту в Палестину, що тривав декілька днів в середині минулого місяця, описав політику влади Палестинської автономії як «сухий ліс, який тільки і чекає, щоб його підпалили».

Досвід останніх десяти років «Арабської весни» підтвердив той факт, що революції в ісламських землях не мають постійності чи здатності продовжуватись і залишатись стабільними, якщо їх не стимулює ісламський чинник, який є обов’язковою умовою для досягнення успіху і перемоги.

Сьогодні серед людей поширюється ідея, що усе знаходиться в руках держав, які визначають міжнародну політику, і ми нічого не можемо вдіяти.

Дев’яносто років назад по хіджрі видатний вчений і засновник Хізб ут-Тахрір шейх Такиюддін ан-Набхані, нехай змилується над ним Аллах, написав статтю, опубліковану в газеті «Аль-Джаміа аль-іслямія» №515, випущеної 1 Мухаррама 1353 року по хіджрі, що відповідає 15 квітня 1934 року.

Один із незаперечних фактів, що став аксіомою, з якою згодні люди усіх рас, мов і культур, полягає в тому, що не може бути держави, армії, партії чи групи без свого керівництва, яке організує його справи.