Завершилась операція «Щит Євфрату». Розпочатий пошук чергової назви для нової операції!

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Операція «Щит Євфрату» почалась 24серпня 2016 року та тривала 7 місяців, а 31 березня 2017 року президент Туреччини Ердоган, прем’єр-міністр Йилдирим та начальник Генштабу Туреччини об’явили про її «успішне завершення».

І Эрдоган супроводив свою заяву словами: «Завершився перший етап операції «Щит Євфрату» у Сирії. Але операції продовжаться , ми не зупинимось. У нових операцій будуть нові назви».

Так, найбільшим успіхом операції «Щит Євфрату» для Туреччини було спустошення Алеппо від повстанських загонів з подальшим його падінням. І цей «успіх» буде очорняти ганьбою обличчя Ердогана та його «Партію Справедливості та Розвитку» протягом усього їх життя.

У квітні 2016 року президент США Обама видав із своєї Червоної кімнати у Білому домі наказ для Ердогана, щоб той почав підготовку до операції «Щит Євфрату». Після повернення із поїздки до Америки, Ердоган ініціював врегулювання відносин з Росією, у результаті чого були здолані усі політичні та військові перепони, які могли завадити проведенню наміченої операції. «Щит» був швидко приведений у дію, і Ердоган зустрівся з Путіним у Санкт-Петербурзі, де вони домовились про спільні дії, які можуть бути виконані в Алеппо. Таким чином, операція почалась з підсилення чвар та боротьби між ісламськими угрупуваннями у Сирії під приводом боротьби з організацією «ІДІЛ». Турецька армія та її керівник Ердоган виконали свій обов’язок найманих вбивць та бійців, завербованих Америкою для боротьби у Сирії та Іраку, зрадивши усю Сирію у цілому та Алеппо — зокрема.

Але чому Ердоган зробив усе це? І в обмін на що?

За минулі шість років сирійської революції Обама не переставав іти від поразки до поразки, від однієї проблеми — до іншої . А тому Ердоган провів цю операцію для того, щоб подарувати Обамі успіх перед його прощанням з Білим домом. Як і підштовхнула Ердогана до цього сильна пристрасть та прагнення до влади, щоб Америка дозволила йому залишатись президентом! Америка, у свою чергу, знає про це зростаюче хвилювання Ердогана за президентське крісло, як і усвідомлює,що у такому положенні він буде іще більше виконавчим її рабом . А нова ворожа та зухвала адміністрація США почне вимагати від Ердогана іще більшого проведення успішних операцій за межами своїх кордонів. Що ж стосується Ердогана, то він готовий до цього і завжди знаходиться у режимі очікування нових вказівок. Звідси і виходить його висловлювання: «Завершився перший етап у Сирії. Але операції триватимуть,ми не зупинимось . У нових операцій будуть нові назви», — чітко вказуючи цим на свою готовність.

Є ті, хто інтерпретує його висловлювання військовими операціями, запланованими проти «Робочої партії Курдистану» та її філіалів на півночі Сирії та Іраку у найближчі місяці. Проте ці ствердження, запущені Ердоганом та його партією — лише кампанія у ЗМІ для набуття голосів турецьких націоналістів на користь референдуму 16 квітня. РПК — не ворог Америки на Близькому Сході. Ворогом Америки є щирі та правдиві мусульмани, які знаходяться у Дамаску, Латакії, Хамі, Алеппо,на рівнинах Ідлібу — зокрема, і у Хан-Шейхуні, який піддався хімічній атаці злочинного сирійського режиму , оскільки він займає стратегічне положення на перехресті відкритих шляхів на заході від Алеппо, півночі від Хами та сході від Латакії. А тому другою метою Америки є не північ Сирії або Ірак, не позиції РПК, а Ідліб. Америка і далі буде продовжувати давати «зелене світло» подобним погромам та масовим вбивствам, з одного боку, та демонструвати спроби тиску на сирійський режим,доки той не досягне своєї мети у підкоренні сирійської революції американському політичному рішенню — з другого. І цією метою є інше інше,як повернення правління маріонеткового сирійського режиму.

Якщо у Сирії і будуть проводитись нові військові операції, то лише Америка (а не Ердоган) буде визначати їх розмір, цілі та задачі, і навіть давати їм назви. Це підтверджується заявами Ердогана напередодні демонстративних американських ударів по військовому аеродрому Шайрат: «Нехай слова Трампа про втручання у Сирії не залишаться словами. Ми готові підтримати операцію США, якщо до неї дійде справа». А після американського бомбардування він сказав: «Удар США по Сирії — позитивний, але недостатній крок», — показуючи ступінь свого зв’язку з Америкою. Ердоган чудово розуміє, що ці удари не виходять за межі вистави, що це — брудна гра для набуття бойових загонів у Сирії. Як і розуміє, що Америка була та продовжує стояти на боці сирійського режиму, даючи йому послідовні можливості, прагнучи зберегти його так само, як віки оберігають очі від пересихання! Він також розуміє, що сирійський режим, подібно турецькому режиму,— ніщо інше як віддана Америці маріонетка. Таким чином, стає очевидним, що Ердоган хвалить бомбардування США та заявляє про свою готовність виконати те, що від нього вимагається, усе далі поглиблюючись у своєму безмежному зрадництві. І недивно, що Ердоган закликає Америку до співпраці на Близькому Сході. Адже іще учора через події у Меядіні він звинуватив Європу та и Америку, вдавшись до антиімперіалістичних гасел , гучно заявивши: «Туреччина оточена світовими силами зла, які не бажають, щоб вона росла!». Проте сьогодні — перш,ніж зникне відлуння цих слів — він просить Америку, голову тероризму, дати йому роль та довірити захист її інтересів на Близькому Сході!

Газета «Ар-Рая»
Махмуд Кар
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір Туреччини
15 Раджаба 1438р.х.
12.04.2017р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая