Проблема проводження часу за екранами смартфонів та планшетів стала епідемією, яка швидко поширюється серед мусульманської молоді.
Для дітей, підлітків та юнаків телефони стали третьою рукою, а у деяких з’явився симптом «номофобії».
Постійний потік зображень, кліпів, відеороликів, рекламних оголошень і т.д. — усе негативно впливає на очі, мозок і залишає свій відбиток на психіці. Доходить до того, що при зверненні до дитини не слідує ніякої реакції, тому що її очі сфокусовані на екрані смартфона, через що вона ніяк не реагує. Деякі відмовляються через це виконувати яку-небудь фізичну або шкільну діяльність, що призводить до нехтування своїми обов’язками. Вони жертвують своїм сном через привабливість коротких відеороликів, на перегляд яких спалюються години, хоча здавалось, що це займе усього пару хвилин.
Наша молодь наражається на прямі та приховані інформаційні атаки через медіаконтент про образ життя, який не має нічого спільного з високими цінностям та найголовнішою метою у житті людини, продиктованою Ісламом. Вони стикаються з різноманітними гаслами, як, наприклад, «ти живеш лише раз, так що відривайся по повній». Ця важлива вікова категорія людей, найбільш енергійних, швидко розуміючих та фізично сильних людей, витрачає свій потенціал за екранами гаджетів, спалюючи час, який неможливо компенсувати, і не роблячи при цьому нічого вартого та цінного у своєму житті.
Невпинний потік непристойних зображень безперешкодно заходить у дома мусульман та псує нашу молодь. Має місце безрозсудна тенденція перегляду співів та онлайн-танців, уроків використання косметики, небезпечних трюків, опису різноманітних продуктів, напоїв та екзотичних фруктів, які приносять мільйони переглядів, але не вживаються у звичайному житті. Час витрачається на дурні питання, які включають у себе питання на вияв безкорисних якостей людини, просто клацаючи та відповідаючи на поставлені питання; на інтерактивні групові онлайн-ігри, націлені на хлопчиків та дівчаток; зарубіжні телесеріали, біографії знаменитостей, деякі із яких ділились сотнями фотографій із свого особистого життя в образах, які викликають захоплення у підлітків. І дівчатка і хлопчики хочуть наслідувати їх у стилі одягу та поведінці, щоб бути схожими на них.
Ці погані думки та поведінка поступово починають сприйматись нашою молоддю, і без усіляких перешкод відбувається наслідування поганому як в особистому житті, так і напоказ решті інших — у громадському. Більше того, деякі створюють канали на «YouTube» та облікові записи в «Instagram» заради перегляду та рейтингу за скоєння ними заборонених та непристойних вчинків. Подібне робить із чогось «нешкідливого» дещо «звичайне та стале». А наслідки цього іще гірше, тому що вони поширюються в усіх суспільствах, культурах та релігіях, і ніхто не захищений від цього через вільний доступ та відсутність цензури у «всесвітній павутині» — Інтернеті.
Таким чином, запровадження та звикання з цими забороненими картинами призводить до повільного ковтання отруєних токсинів, не помічаючи їх шкоди у справжній або довгостроковій перспективі. Разом з тим, виникає почуття суму та розчарування серед оточення такої молоді — у батьків, членів родини та їх вчителів.
Чи достатнім буде постійно моніторити ту суворо фільтрувати матеріали для запобігання потоку цього небезпечного та огидного контенту? Як мусульмани повинні захищати свої дома від подібного пороку?
Ці важливі питання потребують відповідей, а оскільки ми щоденно ігноруємо їх, то ситуація для нашої молоді та суспільства продовжує усугублятись.
Батьки та вихователі намагаються боротися зі згубним впливом, оскільки батьки стикаються з ненормальною поведінкою, а вчителі спостерігають безпосередній вплив усього вищесказаного на своїх учнів в успішності, ставленні до однокласників у класі, на ігрових майданчиках, у їдальнях і т.д. Залежність від гаджетів віднімає у молоді час на сон, якого особливо потребує молодий організм. Деякі намагаються знайти поради та рекомендації в Інтернеті або у родинного лікаря, демонструючи спокій перед родичами, побоюючись посмішок або пліток, але знов-таки усугубляють існуючу проблему. Поширюваний подібними шляхами порок став частиною повсякденного життя молоді і збільшив розрив між ними та ісламськими цінностями.
Таким чином, Коран, ролі та обов’язки по відношенню до себе, своєї родини та релігії пішли у забуття та нехтуються волаючим чином. Уражені такою недугою люди живуть лише для задоволення своїх нужд та бажань у гонитві за необґрунтованими тенденціями. Враховуючи вищезазначене, ми бачимо, що наші юнаки та дівчата швидкими кроками проходять процес асиміляції, їх поглинають ідеї західних свобод та їх образ життя, відкидаючи міру «халяль–харам» у своїх діях.
При усвідомленні подібної проблеми та починаючи переживати за молодь з причини одержимості юнаків та дівчат віртуальним життям недосить обмежуватись пошуком пояснення або виправдання їх поведінці. Ми, як розумні люди, повинні розпоряджатись своїми розумами та часом належним та відповідальним чином згідно з Шаріатом.
Необхідно вжити ефективних заходів, щоб молодь знала про ризики та наслідки витраченого часу за екранами гаджетів, які віднімають кращі роки життя. Варто чітко сформулювати направляючі принципи, засновані на ісламських нормах для молоді. Батьки повинні бути попереджені про те, щоб не допускати повного та безконтрольного усамітнення дитини з гаджетами. Батькам і родинам треба грати активну роль в обмежені проведення часу своїх дітей за екранами гаджетів, інакше вони згублять своє молоде покоління, яке перебуває у них на виду під одним дахом.
Маналь Бадр
12.09.2018 р.
