Дослідження міжнародних проектів повинно бути головною турботою тих, хто хоче стати політичним керівником і займатись справами Умми.
Немає ніякої значущості у діяльності політиків, якщо вони не стурбовані розкриттям планів ворожих держав, і немає майбутнього у держави, якщо цій діяльності не буде надано необхідне значення.
Іслам поклав на мусульман політичну діяльність у цьому напрямку. Всевишній Аллах говорить:
وَإِذَا جَآءَهُمۡ أَمۡرٞ مِّنَ ٱلۡأَمۡنِ أَوِ ٱلۡخَوۡفِ أَذَاعُواْ بِهِۦۖ وَلَوۡ رَدُّوهُ إِلَى ٱلرَّسُولِ وَإِلَىٰٓ أُوْلِي ٱلۡأَمۡرِ مِنۡهُمۡ لَعَلِمَهُ ٱلَّذِينَ يَسۡتَنۢبِطُونَهُۥ مِنۡهُمۡۗ وَلَوۡلَا فَضۡلُ ٱللَّهِ عَلَيۡكُمۡ وَرَحۡمَتُهُۥ لَٱتَّبَعۡتُمُ ٱلشَّيۡطَٰنَ إِلَّا قَلِيلٗا ٨٣
«Коли до них доходить звістка про безпеку або небезпеку, вони розголошують її. Якщо б вони звернулись з нею до Посланця і володарів влади серед них, то її від них дізнались би ті, які можуть дослідити її. Якщо б не милість і милосердя Аллаха до вас, то ви, за винятком небагатьох, послідували б за дияволом» (4:83).
Питання безпеки пов’язане з війною проти ворогів, прагненням перемогти їх і уникнути поразки. Це ж потребує дослідження та аналізу, тобто спеціальних здібностей, що використовуються на благо держави та Умми. У тлумаченні слів Аллаха «Дізнались би ті, які можуть дослідити її» ат-Табарі написав: «Які можуть проаналізувати новини», — і назвав їх «випередившими у релігії та проникливості».
Іслам визначив точку зору, через яку необхідно дивитись на світ. Цією точкою зору є ісламська акида. Також Ісламом встановлені погляди у якості основи дій, пов’язаних з визначенням головних ворогів, способів боротьби з ними і способів перемоги над ними.
Нашою точкою зору є акида, ідеологія і поширення Ісламу, тоді як будь-які інші точки зору, як націоналізм або патріотизм, означають лише політичний занепад і ведуть до капітуляції перед великими колоніальними державами, як це відбувається з існуючими в ісламському світі режимами.
Оскільки ідеологічна точка зору є глобальною, заснованою на твердій ісламській ідейно-політичній концепції, дослідження міжнародних планів та їх розкриття є необхідністю для тих, хто дотримується цієї акиди, і для тих, хто бажає донести заклик Ісламу до усього світу. А те, без чого неможливо виконання ваджибу, само є ваджибом.
Посланець Аллаха ﷺ показав нам кращі політичні приклади розкриття, відбиття та зриву міжнародних планів та змов. Наприклад, коли прийшла звістка про плани курайшитів створити союз з іудеями Хайбара для нападу на Медину і знищення Ісламу, він негайно вжив політичні заходи. Спочатку Посланець Аллаха ﷺ упевнився у правдивості цих новин за допомогою військової розвідки, а потім розробив політичний план для зриву задумки курайшитів. Він прийняв політику миру і переговорів з курайшитами як тимчасову політичну мету і погодився з їх умовами, незважаючи на те, що вони були несправедливими, і незважаючи на обурення багатьох видних сподвижників. Він підписав з курайшитами Худайбійську мирну угоду, яка стала явною перемогою, і досяг бажаних цілей по руйнуванню курайшитсько-хайбарського союзу. Йому вдалось розділити дві основні сили ворогів, а потім покінчити з однією із них — Хайбаром, і послабити другу — курайшитів, готуючись до відкриття Мекки.
Великі держави у наші дні, як це було завжди, не припиняють розробляти плани по послабленню супротивників, захисту своїх інтересів, розширенню свого впливу і втіленню свого порядку денного через союзників, агентів і уповноважених. Наприклад, раптовий ухід Америки із Сирії — це політичний план, скерований на досягнення декількох цілей, у тому числі:
1 — Зміцнення основ режиму Башара Асада і наступна передача йому нафтогазових районів до сходу від Євфрату. Так режим Асада отримає можливість забезпечити необхідне самофінансування і встати на ноги. За допомогою цього плану Америка досягає бажаних цілей при мінімальних витратах, як якщо б вона взяла під контроль багаті райони Східного Євфрату, вигнала б звідти сили опозиції, охороняла б їх деякий час, поки режим Асада не зміцніє, а потім передала б йому ці райони.
2 — Залишення північних районів Сирії під контролем Туреччини, щоб вона продовжувала стримувати і контролювати опозиційні угрупування, не дозволяючи їм нападати на сили режиму, утримуючи їх у великій в’язниці під надзором, інколи погрожуючи їм російською силою, примушуючи їх дотримуватись угод, досягнутих між державами-гарантами — Росією, Туреччиною та Іраном, — і залякуючи їх наслідками порушення угод.
3 — Використання проблеми курдів та організації «ІД», щоб здійснити своє бачення, маніпулювати своїми агентами і нав’язати себе у якості вершителя над місцевими та міжнародними гравцями у Сирії.
4 — Послаблення ролі Франції та Великобританії після уходу американських військ.
5 — Використання питання сирійської опозиції, яка кинулась в обійми Туреччини, на майбутніх переговорах, щоб почати вимагати виходу Росії із Сирії і усунення більшості її військових баз.
6 — Надання Ірану та його ополченцям можливості і надалі надавати необхідну допомогу режиму Асада, мінімізувати роль єврейського утворення у Сирії.
Це найбільш важливі цілі Америки у Сирії, засновані на рішенні Трампа вивести американські війська із країни у найближчі місяці. Ці цілі не були досягнуті без співробітництва Росії, Ірану, Туреччини та Саудівської Аравії з Америкою, оскільки єдиною її закордонною силою є агенти та союзники.
Ці країни змовились проти революції, підкупивши багато зрадницьких керівництв повстанських загонів, які, у свою чергу, здали звільнені райони режиму Асада. Фактично, режим не утримався б, а його прибічники, руські та іранці, не змогли б розширити вплив злочинця Асада на звільнені землі, окрім як за допомогою керівників повстанських угрупувань, які продали усі досягнення революції. Головну допомогу режиму Асада надала не Росія, Іран або його ополченці, а ці керівники, які стали дешевим інструментом у руках Саудівської Аравії, Туреччини, Йорданії та інших.
Тому прибічникам змін необхідно прийняти великий проект Ісламу і розірвати усі відносини з Туреччиною, Саудівською Аравією та сусідніми країнами, які змовились проти революції з тиранічним режимом Асада. Вони не повинні відступати від принципів реальних змін, найважливіший із яких — це повне скинення режиму з усіма його стовпами, інститутами та символіками,, а також встановлення Ісламської Держави на його руїнах.
Газета «Ар-Рая»
Абу Хамза аль-Хатвані
1 Джумада ас-сані 1440 р.х.
06.02.2019 р.
