Після усіх пройдених етапів сирійської революції ми повинні трохи зупинитись і об’єктивно проаналізувати її, а також пролити світло на сирійську арену та на низку останніх найбільш важливих подій, потім сконцентрувати увагу на небезпеці, яка стоїть перед нами, після чого надати рішення проблемі.
Можливо, після цього Аллах поведе прямим шляхом щирих мусульман, воля яких має вагу на місцях, після чого вони повернуть революцію на правильний шлях.
Після того, як усі повстанці та цивільні, які відмовились від перемир’я з режимом Асада, зібрались на звільненій ділянці на південному заході Сирії під назвою «Великий Ідліб», він раз за разом занурювався у внутрішні міжусобиці, внаслідок яких перед угрупуванням «ХТШ» дивним чином без особливого опору відступили такі угрупування, як «Нуред-Дін Зенкі» та «Ахрараш-Шам», передавши такі міста, як Атареб, Еріха та Маарет-ен-Нууман під управління т.з. «уряду порятунку» в Ідлібі. «Нуред-Дін Зенкі» та «Ахрараш-Шам» покинули свої бази і перебрались на північ в Афрін, після чого «ХТШ» стала фактичним розпорядником усього сектору Ідлібу, незважаючи на присутність там деяких інших протурецьких угрупувань «іхванівського» покрою, таких як «Фейлагаш-Шам», або салафітських угрупувань — прибічників «Аль-Каїди», таких як «Хірас уд-Дін».
Для більш детального прояснення ситуації на цій ділянці повернемось на пару кроків назад у найближче минуле і згадаємо, як ядро майбутньої організації «ХТШ», яке називалось тоді «Джабхат ан-Нусра», відкололось від іракської організації «ІДІ» («Ісламська Держава Іраку») і заявило про приєднання до «Аль-Каїди». Потім «Джабхат ан-Нусра» скинула нещодавно скроєний образ, яким хизувалась перед рештою усіх інших повстанських угрупувань, і вийшла із складу «Аль-Каїди», підкорившись загрозам міжнародної спільноти і бажаючи знайти її вдоволення. Міжнародна спільнота об’явила, що буде вважати угрупування терористичним доти, доки те носить назву «Джабхат ан-Нусра», і вона, підкорившись її вимогам, об’єдналась з деякими іншим угрупуваннями під новою назвою «ХТШ», зав’язала відносини з Туреччиною і погодилась ввести турецькі війська всередину звільнених районів після того,як турки домовились з руськими та іранцями про входження турецьких військ на північний захід Сирії. Турецькі війська розташувались уздовж фронту всередині звільненої ділянки і, згідно знов-таки угоді з руськими та іранцями, заморозили фронт, не даючи повстанцям атакувати позиції режиму, дотримуючись пунктів Астанинської угоди під гаслом встановлення зони деескалації конфлікту на цій ділянці.
Потім, після Сочинських угод, трапились озброєні конфлікти між силами «ХТШ» та «Нуред-Дін Зенкі». Сочинська угода, підписана між Ердоганом та Путіним, була відкинута сирійським народом, тому що, опираючись на неї, американська адміністрація заявила про необхідність тихо покінчити з революцією і здати звільнену ділянку без бою у межах плану, що складається із трьох кроків, кожен із яких у принципі може вбити революцію, не говорячи вже про усі три одразу:
1. Створити полосу демілітаризованої зони між територіями повстанців і режимом.
2. Позбавити муджахідів важкого озброєння.
3. Відкрити дороги «Алеппо–Дамаск» та «Алеппо–Латакія» для пересунення сил режиму, що рівносильне здачі усієї ділянки з усіма жителями у лапи Асада.
І ось у таких умовах почався озброєний конфлікт між угрупуваннями, внаслідок якого «ХТШ» захопила по суті ділянку «Великого Ідлібу», чому Туреччина несказанно зраділа. До чого це?
Невже «ХТШ» обіцяла Туреччині реалізувати на практиці пункти Сочинської угоди в обмін на те, що Туреччина дозволила їй захопити усю ділянку, не заступаючись перед нею за інші, більш слабкі угрупування? Якщо так, то «ХТШ» погодилась покінчити сама з собою перш, ніж покінчить з революцією, тому що такому випадку вона увійде у прямий конфлікт з населенням країни, повсталим проти режиму. Люди у такому випадку будуть атакувати «ХТШ» усіма силами, не оглядаючись на наслідки, і ніколи не дозволять здати себе, свою революцію, свої колишні жертви у лапи репресивного режиму. Питання у тому, чи дійсно «ХТШ» погодилась на такий крок? Або ж Туреччина разом з Америкою позаду неї дозволили «ХТШ» керувати ділянкою «Великого Ідлібу», заздалегідь знаючи природу мислення членів угрупування, знаючи, що якщо «ХТШ» прийде до влади, то покаже себе поганим управителем над людьми?
Нещодавні митні збори, податки та акцизи, введені «ХТШ», вже вказують на погіршення умов життя під їх владою. По спливанню часу Туреччина разом з вірними ї повстанцями, що іще учора перебрались в Афрін, і нападе на «ХТШ», яка не отримає від людей ніякої допомоги, і з нею поруч у той день не залишиться нікого, окрім тих, хто має від неї користь. Потім, як тільки «ХТШ» паде, її членів ніхто пожаліє за погане правління. Далі ООН винесе резолюцію, згідно якої Туреччина повинна буде вивести війська із Сирії. Вона це, звичайно ж, зробить, а потім сили режиму увійдуть на цю територію, візьмуться вбивати людей і знищать їх революцію.
Особисто я вважаю і навіть переконаний, що на реалізацію поставлений другий план. Я вважаю, що Туреччина спеціально віддала «ХТШ» «Великий Ідліб» згідно вказівці Америки. Щоб не дозволити ворогам революції завершити свій план і не дати їм вбити її, я звертаюсь з цього мінбару до лідерів «ХТШ»: «Припиніть з вашим фарсом в Ідлибі! Поверніть владу людям, без яких ви ніхто! Хто узурпував владу, віднявши її у народу, той сам буде узурпований ворогом ззовні, залишившись немов рослина, вирвана із землі: без опори та зав’ялим. Знайте, що іноземні держави не дивляться на вас як на друзів та партнерів, а розглядають вас не інакше як слуг. Політичне правління — це море, яке вам не перетнути, а тому ми ви повинні передати його тим, хто є фахівцем, бо інакше ви потопите і себе, і тих, хто поруч з вами. Знайте, що правило «шкоди і користі» не має ніякого відношення до Ісламу і несе лише смерть і загибель. Згадайте мету, заради якої ви створили своє угрупування: скинути режим і встановити правління Ісламу. Якщо ви будете сидіти, задоволені тим шматком, який вам відрізали, то більшого ви не досягнете. Чи не це трапилось з тими, хто був до вас? Робіть висновки, моя вам щира порада!».
Газета «Ар-Рая»
Абдаль-Хамід Абдаль-Хамід
17 Джумада аль-уля 1440 р.х.
23.01.2019 р.
