Згідно заявам міністра закордонних справ Туреччини Мевлюта Чавушоглу, його країна втрутиться Ідліб на півночі Сирії, якщо озброєні угрупування порушать підписану з Росією Сочинську угоду. Про це повідомляється на сайті «EnabBaladi» 30.10.2018.
«Туреччина буде першою країною, яка втрутилась, якщо «терористичні» та «радикальні» угрупування в сирійської провінції Ідліб будуть порушувати Сочинську угоду», — заявив Чавушоглу на спільній прес-конференції с іранським та азербайджанським колегами у вівторок 30 жовтня.
Туреччина уклала угоду з Росією 17 вересня поточного року, яка включає у себе створення в Ідлібі демілітаризованої зони між районами, підконтрольними опозиції і режиму Асада.
Створення демілітаризованої зони глибиною у 15 км в Ідлібі та 20 км в околицях Хами передбачає виведення звідти усіх «радикальних» угрупувань.
«Ар-Рая»: зі дня у день ми переконуємось, що задачею режиму Ердогана є усунення сирійської революції і боротьба з щирими синами Шаму, які відкидають владу Асада. Заява Чавушоглу і багато інших заяв турецьких офіційних осіб є явним свідченням того, що Ердоган не є гарантом запобігання нападу на Ідліб і захисту мусульман на півночі Сирії. Насправді він є змовником і грає роль товстої палки, яка погрожує будь-кому, хто думає зійти з сочинської дороги.
Ердоган — це той, хто примусив повстанські загони відмовитись від своєї важкої зброї і залишити більше 8 тис. квадратних кілометрів землі, яку режим Асада без яких-небудь зусиль може зайняти, коли побажає.
І зараз він працює над тим, щоб позбавити повстанців іще більших територій на користь сирійського режиму та його російського союзника через відкриття головних доріг, що поєднують Алеппо з Латакією та Хамою, тим самим готуючи підґрунтя для передачі більше однієї третини площі півночі Ідлібу руським і режиму.
Ворожнеча турецького режиму у відношенні революції в Шаму та його народу очевидна для усіх. Деталі цієї ворожнечі проявляються усе більше і більше разом з повною капітуляцією зрадницьких керівництв загонів, які погодились бути найманцями турецького режиму, який іде пліч-о-пліч з Росією та Іраном у ліквідації Ідлібу — останньої фортеці революції.
Тому щирі революціонери повинні позбутися від панування цих «керівників», знов повернувши революцію на свій шлях, яким задоволений Аллах, і повинні працювати над позбавленням від Сочинської угоди та усіх тих, хто підтримує її, щоб продовжити революцію, доки вона не досягне своїх цілей — скинення режиму та встановлення влади Ісламу у затишку Праведного Халіфату за методом пророцтва.
Огляд новин «Ар-Рая»
07.11.2018
