Статті

Газета «аль-Мисріюн» за 29.11.2011 оприлюднила промову головного духовного наставника організації «аль-Іхван аль-Муслімін», доктора Мухаммада Бадіа у своєму щотижневому віснику: «Організація нарешті наблизилася до здійснення своєї найвеличнішої мети, прокресленої лідером і засновником руху Хасаном аль-Банною, а саме встановлення справедливого і праведного режиму правління з усіма його інститутами і установами, що утворюють уряд, а потім Праведний Халіфат і володіння світом».

بِسْمِ اللَّهِ الرَّحْمَٰنِ الرَّحِيمِ

З виключенням Хізб ут-Тахрір багато ісламських рухів не проявляють у серйозній формі свого прагнення до побудування Ісламської держави.

Шановні брати!

Пропоную вашій увазі свої роздуми стосовно тверджень тих людей, які кажуть що всесвіт виник випадковим чином. Мовляв, його виникнення не було продуктом роздуму і проектування. Насправді ж випадковість можлива і це іноді відбувається, в інший раз розум не допускає подібного. Приведемо тому приклад, коли випадковість має місце, а коли повірити в подібне не є можливим. Якщо якась людина повідомить вам про те, що бачила, як випадковим чином троє чоловіків зустрілися у входу в мечеть, до цього не домовившись, не переслідуючи певної мети зустрічі і не подумавши над місцем де можна було б зустрітися, то подібна новина не здивує вас, тому як ймовірність випадковості в даному випадку можлива. Однак якщо скажуть, що деяка людина була свідком зібрання коло входу в мечеть близько ста осіб і це відбулося цілком випадково, без попереднього обговорення місця зустрічі, цілі, то повірити у подібне вже не є можливим. Така новина насправді спантеличить людину. Іншими словами, повірити у другий приклад набагато складніше, і практично неможливо ніж у перший, цікаво чому? Відповідь проста, тому що визнання факту випадковості збільшується і зменшується у залежності від кількості неможливих збігів. Інакше кажучи, наскільки менше ознак спланованої дії, настільки більше віра у збіг або випадок. Якщо ж кількість ознак спланованої дії зростає, тоді віра у випадковість зменшується.

Хвала Аллаху, мир і благословення  Посланцю  Аллаха.

Сказав Всевишній:

إِنَّ هَذِهِ أُمَّتُكُمْ أُمَّةً وَاحِدَةً وَأَنَا رَبُّكُمْ فَاعْبُدُونِ

“Воістину, це ваша релігія — релігія єдина. Я ж — ваш Господь. Поклоняйтесь же Мені!” (21:92)

Мусульманин відчуває себе частиною ісламської Умми у благий час, як місяць Рамадан, Ораза-байрам, дні Хаджу, Курбан-байрам, і не встигають завершитись ці дні, як мусульманин затверджується у почутті приналежності до цієї єдиної Умми. Також природно, щоб мусульманин любив мусульман із інших країн, радів їх радості, сумував від їх суму, відчував сильне бажання дізнатися про них, посидіти з ними, щоб обговорити питання, які його цікавлять, і скоріше за усе, це бувають питання, які є спільними для мусульман усіх країн і для жителів однієї країни. І природним буде, якщо першим питанням у будь-якій розмові між мусульманами стане питання про об'єднання ісламської Умми, яка живе у порочній реальності, яка нависала над Уммою так, що кров мусульманина та його країна, в якій править брехня, перестали мати будь-яку цінність!   

Турбота про громадські справи є важкою і в основному ними мало хто займається.

بسم الله الرحمن الرحيم

Про політику, в арабському тлумачному словнику “лісану-ль-араб”, автором якого є Ібн аль-Мунзір, говориться: “Політика — управління справою — тобто виконання цієї справи...”.

Головне меню