Абу Бакр ас-Сіддик (р.а.) сказав: «Воістину, Мухаммад помер і неодмінно у цій релігії повинен бути той, хто керуватиме нею»… Ас-Сіддик підтверджує, що Іслам не управляється сам по собі, навпаки, він потребує того, хто керуватиме ним. А той, хто управляє Ісламом – це Ісламська держава, на чолі якої стоїть Халіф мусульман. Умар ль-Фарук (р.а.) сказав: «Немає Ісламу окрім як в общині, і немає общини окрім як під керівництвом, і немає керівництва окрім як з підкоренням».
Статті
Статті
Шановний мусульманину, який ревно ставиться до своєї релігії та Умми
بِسْمِ اللَّهِ الرَّحْمَٰنِ الرَّحِيمِ
Райські плоди
Шановний мусульманину, який ревно ставиться до своєї релігії та Умми
Шановний мусульманину, ревний до своєї релігії та Умми! Подивись як Всевишній Аллах охарактеризував Ісламську умму:
«Мрія про Халіфат та опір рухові історії»
Під таким заголовком доктор Мухаммад Фаїд Хайкал, доцент на факультеті ісламських та арабських досліджень в університеті аль-Азхар, написав статтю у газеті «аль-Ахрам» за 29.04.2014. У своїй статті автор у спотвореному вигляді подав образ держави Халіфат і висловив свої шкодування тим, хто мріє про Халіфат, за їх використання простонародного мислення мас. У ній він навів деякі історичні розповіді, достовірність яких майже неможливо перевірити, з метою відвернення від Халіфату. Він навмисно зібрав усі недоліки і промахи в одну купу, щоб підвести читачів до висновку про те, що Халіфат був невдалою державою, а потім зажадав від мусульман не вірити історичним розповідям, які розповідають про благополучне і розкішне життя, яким блаженствували жителі ісламських країн в усіх куточках земної кулі. За його думкою, це багатство було монополізоване можновладцями і наближеними до них окремими людьми. У завершення цієї статті він пояснює мету, яку він переслідував у цій статті, кажучи: «Після історичних зусиль Західний світ досяг сучасної моделі громадянської держави, а також сьогоднішньої форми незалежності держав і самодостатності шляхом співпраці у межах обопільних інтересів. Такий підхід у мисленні розповсюдився по всьому світу, у тому числі і на Схід.
Ісламський Халіфат між ідеологічною принциповістю Хізб ут-Тахрір і прихильностями інших партій
Газета «аль-Мисріюн» за 29.11.2011 оприлюднила промову головного духовного наставника організації «аль-Іхван аль-Муслімін», доктора Мухаммада Бадіа у своєму щотижневому віснику: «Організація нарешті наблизилася до здійснення своєї найвеличнішої мети, прокресленої лідером і засновником руху Хасаном аль-Банною, а саме встановлення справедливого і праведного режиму правління з усіма його інститутами і установами, що утворюють уряд, а потім Праведний Халіфат і володіння світом».
Коштовні плоди «Полегшення і перемога»
Всевишній Аллах сказав:
Де знаходяться ісламські рухи від проекту Халіфату?
بِسْمِ اللَّهِ الرَّحْمَٰنِ الرَّحِيمِ
З виключенням Хізб ут-Тахрір багато ісламських рухів не проявляють у серйозній формі свого прагнення до побудування Ісламської держави.
Ознаки віри, досягнутої за допомогою озаряючої думки
Ознака п’ята: істинний шлях та омана
Всесвіт не виник випадково
Шановні брати!
Пропоную вашій увазі свої роздуми стосовно тверджень тих людей, які кажуть що всесвіт виник випадковим чином. Мовляв, його виникнення не було продуктом роздуму і проектування. Насправді ж випадковість можлива і це іноді відбувається, в інший раз розум не допускає подібного. Приведемо тому приклад, коли випадковість має місце, а коли повірити в подібне не є можливим. Якщо якась людина повідомить вам про те, що бачила, як випадковим чином троє чоловіків зустрілися у входу в мечеть, до цього не домовившись, не переслідуючи певної мети зустрічі і не подумавши над місцем де можна було б зустрітися, то подібна новина не здивує вас, тому як ймовірність випадковості в даному випадку можлива. Однак якщо скажуть, що деяка людина була свідком зібрання коло входу в мечеть близько ста осіб і це відбулося цілком випадково, без попереднього обговорення місця зустрічі, цілі, то повірити у подібне вже не є можливим. Така новина насправді спантеличить людину. Іншими словами, повірити у другий приклад набагато складніше, і практично неможливо ніж у перший, цікаво чому? Відповідь проста, тому що визнання факту випадковості збільшується і зменшується у залежності від кількості неможливих збігів. Інакше кажучи, наскільки менше ознак спланованої дії, настільки більше віра у збіг або випадок. Якщо ж кількість ознак спланованої дії зростає, тоді віра у випадковість зменшується.