Статті

بِسْمِ اللَّهِ الرَّحْمَٰنِ الرَّحِيمِ

Райські плоди

Шановний мусульманину, який ревно ставиться до своєї релігії та Умми

Шановний мусульманину, ревний до своєї релігії та Умми! Подивись як Всевишній Аллах охарактеризував Ісламську умму:

Під таким заголовком доктор Мухаммад Фаїд Хайкал, доцент на факультеті ісламських та арабських досліджень в університеті аль-Азхар, написав статтю у газеті «аль-Ахрам» за 29.04.2014. У своїй статті автор у спотвореному вигляді подав образ держави Халіфат і висловив свої шкодування тим, хто мріє про Халіфат, за їх використання простонародного мислення мас. У ній він навів деякі історичні розповіді, достовірність яких майже неможливо перевірити, з метою відвернення від Халіфату. Він навмисно зібрав усі недоліки і промахи в одну купу, щоб підвести читачів до висновку про те, що Халіфат був невдалою державою, а потім зажадав від мусульман не вірити історичним розповідям, які розповідають про благополучне і розкішне життя, яким блаженствували жителі ісламських країн в усіх куточках земної кулі. За його думкою, це багатство було монополізоване можновладцями і наближеними до них окремими людьми. У завершення цієї статті він пояснює мету, яку він переслідував у цій статті, кажучи: «Після історичних зусиль Західний світ досяг сучасної моделі громадянської держави, а також сьогоднішньої форми незалежності держав і самодостатності шляхом співпраці у межах обопільних інтересів. Такий підхід у мисленні розповсюдився по всьому світу, у тому числі і на Схід.

Газета «аль-Мисріюн» за 29.11.2011 оприлюднила промову головного духовного наставника організації «аль-Іхван аль-Муслімін», доктора Мухаммада Бадіа у своєму щотижневому віснику: «Організація нарешті наблизилася до здійснення своєї найвеличнішої мети, прокресленої лідером і засновником руху Хасаном аль-Банною, а саме встановлення справедливого і праведного режиму правління з усіма його інститутами і установами, що утворюють уряд, а потім Праведний Халіфат і володіння світом».

Всевишній Аллах сказав:

بِسْمِ اللَّهِ الرَّحْمَٰنِ الرَّحِيمِ

З виключенням Хізб ут-Тахрір багато ісламських рухів не проявляють у серйозній формі свого прагнення до побудування Ісламської держави.

Ознака п’ята: істинний шлях та омана

Шановні брати!

Пропоную вашій увазі свої роздуми стосовно тверджень тих людей, які кажуть що всесвіт виник випадковим чином. Мовляв, його виникнення не було продуктом роздуму і проектування. Насправді ж випадковість можлива і це іноді відбувається, в інший раз розум не допускає подібного. Приведемо тому приклад, коли випадковість має місце, а коли повірити в подібне не є можливим. Якщо якась людина повідомить вам про те, що бачила, як випадковим чином троє чоловіків зустрілися у входу в мечеть, до цього не домовившись, не переслідуючи певної мети зустрічі і не подумавши над місцем де можна було б зустрітися, то подібна новина не здивує вас, тому як ймовірність випадковості в даному випадку можлива. Однак якщо скажуть, що деяка людина була свідком зібрання коло входу в мечеть близько ста осіб і це відбулося цілком випадково, без попереднього обговорення місця зустрічі, цілі, то повірити у подібне вже не є можливим. Така новина насправді спантеличить людину. Іншими словами, повірити у другий приклад набагато складніше, і практично неможливо ніж у перший, цікаво чому? Відповідь проста, тому що визнання факту випадковості збільшується і зменшується у залежності від кількості неможливих збігів. Інакше кажучи, наскільки менше ознак спланованої дії, настільки більше віра у збіг або випадок. Якщо ж кількість ознак спланованої дії зростає, тоді віра у випадковість зменшується.

Хвала Аллаху, мир і благословення  Посланцю  Аллаха.

Сказав Всевишній:

إِنَّ هَذِهِ أُمَّتُكُمْ أُمَّةً وَاحِدَةً وَأَنَا رَبُّكُمْ فَاعْبُدُونِ

“Воістину, це ваша релігія — релігія єдина. Я ж — ваш Господь. Поклоняйтесь же Мені!” (21:92)

Мусульманин відчуває себе частиною ісламської Умми у благий час, як місяць Рамадан, Ораза-байрам, дні Хаджу, Курбан-байрам, і не встигають завершитись ці дні, як мусульманин затверджується у почутті приналежності до цієї єдиної Умми. Також природно, щоб мусульманин любив мусульман із інших країн, радів їх радості, сумував від їх суму, відчував сильне бажання дізнатися про них, посидіти з ними, щоб обговорити питання, які його цікавлять, і скоріше за усе, це бувають питання, які є спільними для мусульман усіх країн і для жителів однієї країни. І природним буде, якщо першим питанням у будь-якій розмові між мусульманами стане питання про об'єднання ісламської Умми, яка живе у порочній реальності, яка нависала над Уммою так, що кров мусульманина та його країна, в якій править брехня, перестали мати будь-яку цінність!