Термін «Ахл-юс-Сунна валь-Джама’а» 3 ч.

Статті
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Сунна в протилежність бід’а

На минулій зустрічі ми говорили про те, що факіхи вживають вираз «сунна» для позначення протилежного значення слову «нововведення». Існує відомий хадис, виведений імамом Муслімом та іншими від Джаріра ібн Абдуллаха (р.а.), де Посланник Аллаха ﷺ говорить:

«مَنْ سَنَّ في الإِسْلاَمِ سُنَّةً حَسَنَةً فَلَهُ أَجْرُهَا، وأَجْرُ منْ عَمِلَ بِهَا مِنْ بَعْدِهِ مِنْ غَيْرِ أَنْ يَنْقُصَ مِنْ أُجُورِهِمْ شَيْءٌ، ومَنْ سَنَّ فيِ الْإِسْلَامِ سُنَّةً سيَّئةً كَانَ عَلَيه وِزْرُها وَوِزْرُ مَنْ عَمِلَ بِهَا مِنْ بَعْدِهِ مِنْ غَيْرِ أَنْ يَنْقُصَ مِنْ أَوْزَارِهِمْ شَيْءٌ»

«Той, хто покладе початок якійсь добрій справі в Ісламі, отримає нагороду за це, а також нагороду тих, хто стане дотримуватися цієї справи після нього, що не зменшить їх власних нагород ні наскільки. Той же, хто покладе початок якійсь дурній справі в Ісламі, понесе на собі як тягар самого цього гріха, так і тягар гріхів тих, хто стане дотримуватися цієї справи після нього, що не зменшить тягаря їх власних гріхів ні наскільки».

В даному хадисі Пророк Мухаммад ﷺ називає хороші діяння сунной і дає зрозуміти, що на противагу їм існують погані справи, які він назвав нововведенням, що виводить його послідовника з правильної стежки і штовхає в прірву нововведень. Іншими словами, будь-яке нововведення віддаляє людину від сунни, а точніше, виводить з того шляху, який залишив нам Посланник Аллаха ﷺ в бездоганному вигляді з ясною формою, ніч якої подібна до дня, і не відхилиться від цього шляху ніхто, крім загиблого і заблуканого. Сукупність цих хороших сунн (справ) являє собою певний життєвий шлях Ісламу, якого нам велено міцно-міцно дотримуватися все своє життя.

Іслам дав людям досконалу систему для життя. І той, хто відступив від цієї системи, вступає на нововведений шлях, а хто дотримується нововведень, той впадає в оману.

У хадисі مَنْ سَنَّ في الإِسْلاَمِ سُنَّةً حَسَنَةً — «Той, хто покладе початок якійсь добрій справі в Ісламі» – йдеться про те, хто прокладе шлях до узаконеної Шаріатом сунни1, оскільки то, чи є це доброю справою або поганою, можна зрозуміти виключно шляхом шаріату, а не шляхом особистого висновку. Той мусульманин, хто має хоча б трохи віри, не буде класифікувати речі хорошими або поганими на підставі свого розумного висновку, адже сунна в своєму шаріатському значенні охоплює всі шаріатські закони, а також є шляхом, по якому йшов наш Пророк Мухаммад ﷺ, і це розуміється з текстів Корану і хадисів.

У збірниках хадисів імама ад-Дарімі під назвою «Кітаб аль-Мукаддіма» від Абу Абдуррахмана передається, що Абдуллах говорив: «Дотримуйтесь, а не вносьте нововведення, бо вам послана вичерпна релігія». Безперечно, слідувати – це дотримуватися певного ясного способу життя.

І тому ісламський учений Ібн Сірін, та змилується Аллах над ним, розумів, що люди поділяються на людей сунни і людей бід’а. Це був перший учений, який вжив вислів Ахль-юс-Сунна (люди сунни) в протилежність Ахль-юль-бід’а (люди бід’а). При цьому він не мав на увазі назву певної групи або громади мусульман на противагу іншим групам, таким як мутазиліти і джабаріти, оскільки в його час дане поняття не було поширеним і кристалізованим. Навпаки, Ібн Сірін зрозумів безпосередньо з тексту хадісу, що або ти виконуєш сунну, або робиш нововведення.

Оживлення сунни - це практичне виконання справ відповідно до сунни

Повідомляється від Касіра ібн Абдуллаха, який передав від свого батька, від свого діда, що Пророк ﷺ сказав Білялу ібн аль-Харісу:

‏‏«اعْلَمْ!» قَالَ: مَا أَعْلَمُ يَا رَسُولَ اللهِ؟ قَالَ: «اعْلَمْ يَا بِلَالُ!» قَالَ: مَا أَعْلَمُ يَا رَسُولَ اللهِ؟ قَالَ: «أَنَّهُ مَنْ أَحْيَا سُنَّةً مِنْ سُنَّتِي قَدْ أُمِيتَتْ بَعْدِي فَإِنَّ لَهُ مِنَ الأَجْرِ مِثْلَ مَنْ عَمِلَ بِهَا مِنْ غَيْرِ أَنْ يَنْقُصَ مِنْ أُجُورِهِمْ شَيْئًا وَمَنِ ابْتَدَعَ بِدْعَةَ ضَلاَلَةٍ لاَ يَرْضَاهَا اللَّهُ وَرَسُولُهُ كَانَ عَلَيْهِ مِثْلُ آثَامِ مَنْ عَمِلَ بِهَا لاَ يَنْقُصُ ذَلِكَ مِنْ أَوْزَارِ النَّاسِ شَيْئًا»

«Знай же!». Білял запитав: «Що мені знати, о Посланник Аллаха?». Пророк ﷺ сказав: «Хто оживить будь-яку дію з моєї Сунни після того, як вона була забута після моєї смерті, тому буде винагорода, подібна нагороді тих, хто здійснив цей вчинок, не зменшуючи нічого їхнього. Той ж, хто покладе початок якомусь заблудному нововведенню, яке гнівить Аллаха і Його Посланника, понесе на собі як тягар самого цього гріха, так і тягар гріхів тих, хто стане дотримуватися цієї справи після нього, що не зменшить тягаря їхніх власних гріхів ні наскільки». Абу Іса сказав, що даний хадис є хорошим, і він приводиться в збірниках достовірних хадисів ат-Тірмізі і Ібн Маджі.

Інший ісламський вчений ас-Сандій в поясненні хадисів в збірниках Ібн Маджі каже: «Під словом «сунна», уживаному в даному хадисі, маються на увазі встановлені Посланником Аллаха ﷺ закони. Цими законами можуть бути обов’язкові накази, як «Закятуль-Фітр», або необов’язкові рекомендації, як святковий намаз, читання Корану, отримання додаткових знань тощо. Оживлення цих дій здійснюється шляхом їх виконання, а також спонукання людей до їх виконання в житті».

Передає Імам ат-Тірмізі від Саїда ібн аль-Мусайба, що Анас ібн Малік (р.а.) сказав: «(Одного разу) Посланник Аллаха ﷺ сказав мені:

‏‏«يَا بُنَيَّ، إِنْ قَدَرْتَ أَنْ تُصْبِحَ وَتُمْسِيَ لَيْسَ فِي قَلْبِكَ غِشٌّ لِأَحَدٍ فَافْعَلْ» ثُمَّ قَالَ لِي: «يَا بُنَيَّ وَذَلِكَ مِنْ سُنَّتِي، وَمَنْ أَحْيَا سُنَّتِي فَقَدْ أَحَبَّنِي، وَمَنْ أَحَبَّنِي كَانَ مَعِي فِي الجَنَّةِ»

«О синок! Якщо зможеш зустрічати (кожен) ранок і (кожен) вечір, не бажаючи серцем своїм обманювати нікого, так і роби», – а потім він сказав: «О синок! Це – частина моєї Сунни; той, хто оживив мою Сунну, той полюбив мене, а той, хто полюбив мене, буде зі мною в Раю»».

Відомий хадисознавець Абу Іса говорить, що в хадисі наводиться довга історія, яка по цьому ланцюжку передачі є надійною. У текстах інших хадисів, переданих імамом ат-Тірмізі, йдеться:

فَقَدْ أَحْيَانِي وَمَنْ أَحْيَانِي

«Хто оживив мою Сунну, той оживив мене».

В самому початку збірника хадисів аль-Куфіін імам Ахмад від аль-Барра ібн Азіба повідомляє, що одного разу Пророк ﷺ, побиваючи камінням блудника-іудея, сказав:

أَنّ النَّبِيَّ -صلى الله عليه وسلم- رَجَمَ يَهُودِيًّا، وَقَالَ: اللَّهُمَّ إِنِّي أُشْهِدُكَ أَنِّي أَوَّلُ مَنْ أَحْيَا سُنَّةً قَدْ أَمَاتُوهَا

«О Господь! Свідчу, що я перший, хто оживив сунну, яку люди писання умертвили».

Оживлення і виконання дій відповідно до сунни, а також втілення її в реальному житті в якості системи для життя

Звідси випливає, що сунна – це ісламський спосіб життя через смиренне підпорядкування законам Ісламу. І оживлення сунни – це відродження ісламського способу життя, встановленого для мусульман, а саме – тої програми, яку Всевишній Аллах обрав для мусульман, щоб на основі цієї програми вони жили і впорядковували свої взаємини з самими собою, один з одним і з Всевишнім Аллахом. І як може бути інакше, адже Іслам служить ідейним керівництвом для мусульман, яке вони повинні шляхом призову донести до всього світу, а також ідейною базою, на якій вони повинні будувати кожну думку і кожен метод. Іншими словами, Іслам дає конкретне пояснення того, як слід реалізовувати шаріатські рішення проблем людей, захищати ісламське віровчення (акиду) і нести ісламську ідеологію шляхом призову і джихаду. Саме з цієї ідейної бази виходить будь-яке рішення, за допомогою якого вирішуються всі життєві проблеми. І на підставі цієї бази формується ідейна спрямованість і світогляд людини.

Відомий мусульманський вчений аз-Замахшарій каже: «Дати початок для нової доброї сунни – це прокласти добрий шлях. Прихильник сунни – це той, хто діє відповідно до сунни»2.

Ісламський учений аш-Шаріф аль-Джарджаній каже: ««Сунна» в перекладі з арабської мови означає «шлях», так само, чи є цей шлях бажаним, чи ні. У шаріатському значенні сунна – це шлях, якого дотримуються в релігії на добровільній основі»3.

Виходячи з вищезазначеного, стає ясно, що лексичне значення слова «сунна» означає «життєпис», «біографія» і «шлях, який дозволяє іншим людям дотримуватися і наслідувати його»4. У шаріатському значенні слово «сунна» означає дію, яку Всевишній Аллах рекомендує виконувати на добровільній основі, а не обов’язково. Також слово «Сунна» вживається як слова, дії і якості Посланника Аллаха ﷺ, які слугуватимуть другим джерелом ісламського законодавства і методом його втілення в життя. Також сунна – це пояснення того, як Посланник Аллаха ﷺ втілював Іслам в реальному житті. Всі ці визначення слова «сунна» містять в собі вказівки і безліч передумов на обов’язкове дотримування Посланника Аллаха ﷺ. Отже, відмова від сунни є нововведенням.

Слово «الجماعة» (аль-Джама’а):

Автор арабського тлумачного словника аль-Халіль Ібн Ахмад каже: ««Аль-джама’а» – це громада, «аль-Джама’а ан-Нас» – громада людей. «Аль-джама’а» – громада – це маса і більшість в будь-якій речі»5.

Ібн Дарід каже: «Аль-джама’а – об’єднання і громада, протилежність розділенню і розколу. Араби кажуть: «Аль-джама’а тушейі» – зібрав річ, з’єднавши одну частину з іншою»6.

Ібн Фаріс: «Аль-Джама’а – єдина основа, яка вказує на згуртованість складових однієї цілої»7.

Аль-Рагіб аль-Асфаханій: «Аль-Джама’ – це збирання речі через зближення однієї її частини з іншою. Джама’ат – це об’єднання різних народів і племен навколо загального розуміння»8.

Отже, на підставі вищенаведених коментарів мусульманських вчених щодо арабських слів розуміється, що слово «аль-джама’а» в арабській мові означає об’єднання людей, у яких схожі або єдині думки і почуття.


Спеціально для інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Покірний раб Аллаха – Абу Малік

 

1. Отже, «садака» (милостиня) служить узаконеним Шаріатом наказом. І хто почне першим подавати милостиню, тобто відкриє дорогу до сунни «садака», як, наприклад, винайде якийсь новий спосіб передачі милостині, той отримає нагороду, аналогічну нагороді того, хто скористався цим новим способом і передав милостиню. І так само – до Судного дня.

2. аз-Замахшарій в книзі «Асас аль-Баляга» («Основа красномовства») на 319 стр.

3. аль-Джарджаній в книзі «Ат-Тааріфат» («Визначення і терміни») на 134 стр.

4. доктор Ахмад аз-Зукакі «Хто вони — Ахл-юс-Сунна валь-Джама’а».

5. аль-Халіль Ібн Ахмад в книзі «Муаджам аль-Айн» том 1, стр. 239-240.

6. Ібн Дарід в книзі «Джамхаратуль-Луга» том 1, стр. 479.

7. Ібн Фаріс в книзі «Муаджам Макаіс-ул-Луга» том 1, стр 479.

8. Аль-Рагіб аль-Асфаханій в книзі «Муаджам Муфрадат аль-Куран» стр. 94-95