Газета «Ар-Рая»

Ввечері у неділю, 30 червня 2024 року, в декількох турецьких областях трапились акти насильства на національному підґрунті проти сирійських біженців. Ці акти насильства були описані як «найбільш масові напади на сирійських біженців за увесь час». Найбільш значні і жорстокі із них трапились в вілаєті Кайсери, де нападали на біженців, на їх дома, спалювали магазини розбивали машини, супроводжуючи це найобразливішими расистськими висловлюваннями.

Американський уряд через міжнародні організації, на чолі з ООН, прагне досягти остаточної перемоги, яку він не зміг отримати за більше, аніж двадцять років ведення війни проти Ісламу і муджахідів в Афганістані. Це прагнення почалось з тієї миті, як Америка дозволила Катару приютити «Талібан» і відкрити їх офіс в Досі в 2013 році. Через цей офіс Америка почала політичну взаємодію з рухом і було проведено багато переговорів Америки разом зі своїми посередниками, включаючи пакистанську розвідку, з талібами.

Америка протягом усіх років існування сирійської революції працювала над збереженням свого ставленика Башара Асада. Вона дала вказівку Ірану і пов’язаним з ним згуртуванням втрутитись в ситуацію для підтримки режиму, а також дала «зелене світло» Росії наносить авіаудари по повстанцям. Таким чином, їй вдалось зберегти свого ставленика Башара і його силові і військові структури. Проте, по факту це створило складності для режиму всередині країни, оскільки стало важко контролювати ці згуртування, і це у свою чергу почало заважати реалізації американського політичного рішення. Плюс до цього, Сирія була розділена на три зони впливу: райони, контрольовані злочинним режимом і іранськими ополченцями; райони, контрольовані повстанцями в Ідлібі в регіонах «Щит Євфрату», «Оливкова гілка» і «Джерело миру»; а також райони східніше Євфрату, контрольовані міжнародною коаліцією під керівництвом Америки і керовані силами «Сирійських демократичних сил» (СДС). В ситуації, яка склалась, кожна сторона переслідує свої інтереси, вважаючи їх життєво важливими для себе.

Після того, як 5 днів назад рух ХАМАС прийняв основну частину американського плану, скерованого на припинення дев’ятимісячної війни в секторі Газа, два представника руху заявили у неділю, 7 липня, що: «Рух очікує відповіді від «Ізраїля» на свою пропозицію про припинення вогню». Один із представників ХАМАС, який попросив не називати його імені, сказав Reuters: «Ми передали через посередників нашу відповідь і чекаємо відповіді від окупантів». Цього разу ХАМАС відмовився від основної своєї вимоги, згідно якої єврейське утворення спочатку повинно погодитись на постійне припинення вогню до підписання угоди. Джерело в ХАМАС повідомило Reuters в суботу, 6 липня, на умовах анонімності у зв’язку з конфіденційністю переговорів, що рух буде прагнути повного припинення вогню через переговори на першому етапі, який триватиме 6 тижнів.

26 червня 2024 року міністри оборони і начальники штабів 30 африканських країн зібрались на саміт в столиці Ботсвани, в Габороне. Конференція тривала два дні, протягом яких обговорювались так звані проблеми безпеки і стабільності в Африці.

Прем’єр-міністр єврейського утворення Біньямін Нетаньяху через декілька днів після відставки міністрів Бенні Ганца і Гади Айзенкота розпустив військову раду, створену після операції «Ураган Аль-Акси». Він об’явив про формування скороченої політичної ради, для консультацій по важливим питанням, яка включає міністра оборони, міністра по стратегічним питанням і голову Ради національної безпеки. Рішення Нетаньяху було очікуваним, особливо після розпаду надзвичайного уряду і виходу із нього «Національного табору» на чолі з Бенні Ганцем, а також на тлі вимог міністра національної безпеки Ітамара Бен-Гвіра і міністра фінансів Бецалеля Смотрича увійти у раду замість міністрів, які пішли.

В заключній заяві засідання міністрів іноземних країн групи восьми «ісламських» держав, які розвиваються, (D-8), яка відбулась у Стамбулі після надзвичайної зустрічі, присвяченої триваючій з 7 жовтня 2023 року війні єврейського утворення проти сектора Газа, яка була зачитано міністром іноземних справ Туреччини Хаканом Фіданом, містяться наступні пункти:

Можливо, найбільш помітне, що виявила війна в Газі, це те, що два мільярди мусульман не можуть зробити нічого, щоб підтримати своїх братів-мусульман в Газі і врятувати їх від геноциду! В чому ж справа? Серед мусульман немає розбіжностей в тому, що якщо б був Халіфат, то розмова з Америкою була б зовсім іншою, і наші дії не були б просто проявом формальних реакцій. Більше того, Захід не зміг би, навіть спільно, захопити землю мусульман, не говорячи вже про одну із найбільш цінних їх земель, і віддати її тим, хто найбільш ворожий до Умми Мухаммада ﷺ, щоб створити там злоякісне ракове утворення, вороже до Умми, а точніше, встромити отруйний кинджал в тіло Умми.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая