Газета «Ар-Рая»

У четвер, 9 січня 2025 року, Національне зібрання Лівану зібралось для обрання чотирнадцятого президента країни. Це відбулось через два роки після того, як 30 жовтня 2022 року Мішель Аун покинув президентський палац, і увесь цей час пост президента залишався вакантним.

Міністерство іноземних справ Йорданії і Палестинська адміністрація виразили обурення публікаціями на офіційних акаунтах єврейського утворення карт регіону, які охоплюють частини окупованих палестинських земель, а також території Йорданії, Лівану і Сирії, представляючи їх як «історичні землі Ізраїля». Обидві сторони також виразили протест проти закликів анексії Західного берегу і створення поселень в Газі.

Вже давно стало зрозумілим, що відновлення Халіфату неминуче приведе до скасування національних кордонів, які були нав’язані Ісламській Уммі. Також нам зрозуміло, що жити як єдина Умма під єдиним правителем — це обов’язок, який мусульмани втілили в період Першого Халіфату.

Киргизький уряд виніс на розгляд Жогорку Кенеша, парламенту Киргизстану, законопроект «Про свободу релігії і релігійних об’єднань» для підсилення контролю за релігійною активністю у країні. 26 грудня 2024 року парламент прийняв законопроект у другому і третьому читаннях. Після підписання головою держави законопроект, який складається із 40 статей, вступить в силу.

В країнах мусульманського світу піднімаються «суверенні» прапори, особливо в дні так званої незалежності. Але чи замислювались мусульмани про те, що символізують ці прапори, звідки їх кольори і хто їх вигадав? Особливо враховуючи, що практично усі вони походять від одного прапора — першого арабського прапора, піднятого на початку XX сторіччя на знак так званого Арабського повстання, яке очолив шеріф Хусейн проти Османського Халіфату.

Говорять, лиха не приходять поодинці. Жителі Гази стикнулись з жахами війни і винищенням з боку злочинного єврейського утворення, а також з голодом і хворобами, породженими блокадою і забороною на постачання продовольства і медикаментів. А з приходом зими, яка супроводжується вітрами, проливними дощами і лютим холодом, трикутник смерті зімкнувся остаточно. Особливо трагічною виглядає ця картина на тлі зруйнованої інфраструктури і переповнених таборів біженців, де відсутні навіть елементарні умови життя: ані організованості, ані укриттів, ані ресурсів для вдоволення найнагальніших потреб. Намети, які стали тимчасовим притулком, за п’ятнадцять місяців так зносились, що більше не захищають ані від пронизливого холоду, ані від дощів, які затоплюють їх мешканців. До того ж люди були вимушені не раз переносити ці шатри з місця на місце через накази про евакуацію, які видавались окупаційною армією, і рятуючись від загроз насильства, що остаточно добило ці намети.

З миті приходу до влади адміністрації Обами США шість раз вводили санкції проти ракетної програми Пакистану, стверджуючи, що прогрес Ісламабаду в цьому створює загрозу американській безпеці. Проте подібні заяви здаються оманливими і приховують інший підтекст. При ретельному аналізі стає ясно, що це частина більш широкої стратегії, скерованої на стримування Китаю і зміцнення позиції Індії як регіональної противаги. Спільні розробки Пакистану і Китаю в області ракетних технологій порушують баланс сил в Південній Азії, через що вони займають важливу роль в стратегічних розрахунках Вашингтону.

У четвер, 26 грудня 2024 року, під час щотижневого звернення лідера хусітів Абдель-Маліка аль-Хусі літаки єврейського утворення завдали низку потужних ударів по столиці Ємену — Сані, включаючи міжнародний аеропорт. Єменські джерела повідомили, що «шість авіаударів були завдані по авіабазі ад-Дейламі і міжнародному аеропорту Сани», уточнивши, що «удари по аеропорту були націлені на диспетчерську вежу і злітно-посадову смугу».