С самого першого дня революції у Шамі Америка прагнула утримати при владі свого агента БашараАсада або, швидше, зберегти за режимом легітимність, а також зберегти органи безпеки, військові і розвідувальні інститути.
Це підтверджується текстом першої Женевської угоди (Женева-1) від 30 червня 2012 р.
Минали дні революції Шаму, конференції проходили одна за іншою у Женеві, Астані, Ер-Ріяді, Анкарі, але при цьому усі вони обертались навколо Женевського комюніке і вимагали дотриманні її положень. Усе це було направлено на визнання легітимним сирійського режиму, його права на владу, Проте були ті країни, які з самого початку відкрито підтримували режим Асада, такі як Росія, Іран, Китай та інші.
Після того, як конференціям вдалось надати режиму можливість контролювати багато районів Шаму і блокувати опозицію в Ідлібі, угода у Сочі була черговим кроком американського політичного рішення, скерованого на повернення легітимності сирійському режиму. Більше того, воно було направлено на повернення праву контролю над усією територією Шаму. Так угоди про скорочення ескалації конфлікту досягли успіхів. Відомо, що скорочення ескалації дозволило режиму контролювати три основних райони, раніше підконтрольних повстанцям. Америка не обмежилась лише конференціями, вона також доручила своїм агентам вжити політичні дії для відновлення легітимності режиму і представити його як переможця над своїм народом. Візит президента Судана Умара аль-Башира був однією із таких політичних дій, яка була скерована на руйнування регіональної ізоляції режиму, після чого режим почав хизуватись уявною перемогою.
На порядку денному також стоїть питання про повернення сирійського режиму у ЛАД після того, як його місце було заморожено у 2011 р. у якості реакції на його злочини. Повернення режиму у ЛАД означає виправдання його злочинів проти свого народу.
Цьому порядку денному передувала зустріч між міністром закордонних справ Сирії Валідом Муаллемом та міністром закордонних справ Бахрейну Халідом ібн Ахмадом аль-Халіфою, після якої їх гаряче рукостискання викликало галас у ЗМІ. Також у свій час з заявами виступили Біналі Йилдирим, коли був іще прем’єр-міністром Туреччини про те, що вони налагодять відносини з Сирією так само, як вони налагодили відносини з Росією та «Ізраїлем».. Потім через день він вийшов, виправдовуючись, що мав на увазі налагодження відносин після скинення режиму Асада. Нещодавно голова МЗС Туреччини Мевлют Чавушоглу заявив, що Туреччина може розглянути можливість співпраці з президентом Сирії Башаром Асадом, якщо він переможе на демократичних виборах у країні. Декілька днів назад Реджеп Ердоган заявив, що Туреччині нічого робити у місті Манбідж, якщо терористичні організації вийдуть звідти.
Із усього цього розуміється, що правителі Туреччини ідуть по тому ж шляху, що і решта правителів мусульман, метою яких є повернення режиму у стрій тим або іншим способом.
ОАЕ на підтримку режиму відкрили своє посольство у Дамаску. Також вони відправили перший торговий караван у Сирію і Ліван в через контрольно-пропускний пункт «Насіб», тим самим відновивши сухопутну торгівлю з Дамаском. Нагадаємо, що даний контрольно-пропускний пункт був зачинений у період його контролю сирійської опозицією.
У квітні 2018 р. голова режиму Башар Асад отримав привітання від президентів Іраку, Лівану та Алжиру з нагоди 71-ї річниці незалежності Сирії. ЗМІ повідомили про намір президента Тунісу запросити Асада відвідати Туніс, також були повідомлення про бажання президента Іраку відвідати Дамаск.
Усі ці політичні дії правителів мусульман показують нам, що їх Асаду була лише уявною опозицією, що їх сльози за нашу крові і нашу честь були фальшю. Їх позиції з самого початку були брехливими, тому що їх народи поставили їх у скрутне становище. Їх позиції не принесли ніякої користі жителям Шаму.
Сьогодні Америка вважає, що покінчила з революцією Шаму, тому, інструктуючи своїх агентів, вона вимагає від них зблизитись з Асадом — захисником «Ізраїлю». Вона заявляє про свій ухід,що говорить про перемогу Асада у її очах,тому ми бачимо, як режим хизується своєю перемогою.
Так вважає Америка та її агенти, проте народ Шаму вийшов на революцію не для того, щоб було заморожено членство Асада в ЛАД, він йшов на жертви не для того, щоб посольства інших країн були закриті у Сирії, він скитається і переселяється не для того, щоб відбулась ізоляція режиму Асада з боку держав; його мета — скинути с режим. А визнання легітимності режиму або візит голови держави, відкриття посольств і пропускних пунктів не означає кінець революції, навпаки, це — революція Аллаха, метою якої є скинення тиранічного режиму, щоб замінити його Божественною системою. Такою системою є Іслам, ниспосланий Аллахом Своєму Посланцю ﷺ.
І на завершення ми хочемо додати, що у Аллаха є Свої закономірності для тиранів і пихатих, однією із яких є те, що смерть наздоганяє їх у ту мить, коли вони думають, що вони перемогли. Таким був шлях колишніх поколінь, і в них — назидання для тих, хто хоче іти шляхом праведних. Так Фараон «загинув» у той день, коли розіслав гінців по містам закликати до себе чаклунів;як і племена арабів були повержені тоді, коли зібрались проти Посланця Аллаха ﷺ.
Газета «Ар-Рая»
Мунір Насир
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Сирії
26 Раіуль-ахіра 1440 р.х.
02.01.2019 р.
