Відповідь: Останнім часом, через іранську ядерну програму Європа посилила свій тиск на Іран, шляхом прийняття максимально твердих санкцій проти нього. Тиск став більш сильним із приходом до влади нового британського уряду, мали місце навіть погрози воєнними операціями. Природно, самостійно Британія на це не здатна, у кожному разі мається на увазі залучення Сполучених Штатів до ескалації з Іраном. ІЗ цією пропозицією у своєму першому закордонному візиті, після триденного перебування на пості міністра, до США звернувся міністр закордонних справ Великобританії Вільям Хейг. Він завірив, що "вибір поїздки до Вашингтона, як свого першого візиту, в особі міністра закордонних справ Великобританії, був здійснений для підтвердження особливих відносин зі США" (видання «аш-Шарк аль-Авсат» 15/05/2010г). Посилаючись на доповідь, що булла опублікована раніше групою членів британської палати, ставляться під сумнів особливі відносини між двома сторонами. Це підтверджує й Вільям Хейг, говорячи про важливість цих відносин, і нестатку Великобританії в цьому.
Хейг пообіцяв натиснути на Іран, він виразив свою згоду з американською позицією, говорячи: "Мій уряд буде працювати в напрямку переконати ЄС прийняти розв'язок і тверді санкції у відношенні Ірану". При цьому він додав: "Ми згодні з тим, що необхідно донести рішуче й одноголосне послання в питанні іранської ядерної програми й прийняти належну резолюцію в Раді Безпеки, а потім Сполучене Королівство буде відігравати ключову роль у перетворенні цієї резолюції ЄС у життя" ("аш-Шарк аль- Авсат" 15/05/2010г). Вимога Хейга про жорсткість санкцій проти Ірану - це перший крок до утворення міжнародної легітимності ведення воєнних дій. У своїй заяві він сказав "Ми не виключаємо надалі підтримку воєнних дій, однак ми не призиваємо до цього" ("аш-Шарк аль- Авсат"). Це не просте надання тиску на Іран на рівні переговорів, це позиція самої Британії.
Під час заворушень, що прокотилися по Ірану після президентських виборів, було очевидно, що саме Британія докладала всіх зусиль для дестабілізації іранського режиму і його ліквідації. Британія разом із Францією й Німеччиною намагаються сформувати суспільний настрій у Європі, що виявляє тиск на Іран убік співробітництва, це крім існуючого ізраїльського тиску щодо цього . У результаті чого досягнуто згоди між США й Іраном у вигляді доручення з боку США бразильському главі держави й прем'єр-міністрові Туреччини відвідати з візитом Іран і підписати угода про обмін урану. Цей хід, у свою чергу, покликаний зупинити ініціативи по загрозам та прийняття санкцій проти Ірану, якими загрожує Європа, точніше, Британія, за якою стоїть Франція і «Ізраїль».
Коротко це виглядає наступним чином. Іран підписав свою останню угоду з Туреччиною й Бразилією, у якому йдеться про відправлення 1200 кг низькозбагаченого 3,5% урану в Туреччину, для наступного обміну на 120 кг збагаченого до рівня 20% ядерного палива, придатного для мирних досліджень, проведених у Тегерані. Суть даного угоди була сформульована приблизно рік тому міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ), щоб з'явилася можливість вийти з глухого кута у переговорах між Іраном і п'ятьма великими державами, постійними членами Ради Безпеки. Дана угода в той період була розірвана через надавані гарантії й довіри.
У нову угоду були додано два основні положення, пов'язаних з гарантіями й довірою, а саме:
1) Збагачення урану буде відбуватися на нейтральній території в Туреччині.
2) Якщо в реалізації даного угоди подальші переговори із заснованої у Відні групою, до складу якої входить США, Франція й МАГАТЕ зазнають провалу, то Туреччина зобов'язується повернути Ірану низкозбагачений іранський уран.
Уважно розглядаючи дану угоду, ми знаходимо, що саме Америка спонукала як Бразилію, так і Туреччину піти на цей крок. Видання "France24" передає наступне: "США, Росія й Франція стали ініціаторами офіційного візиту Луїс Інасіу Лула да Силва, бразильського лідера до Тегерану. Вони розцінили це останньою можливістю уникнути санкції проти Ірану". Єгипетське видання також передає від 18/05/2010р., ту ж новину, посилаючись на інформагентство, про якого нічого не було згадано.
Історія підписання даної угоди почалася з неформальної вечері, яку зібрав міністр закордонних справ Ірану Манучехр Моттаки. Були запрошені всі п'ятнадцять членів Ради Безпеки ООН, включаючи п'ять великих країн, у тому числі й Туреччину із Бразилією, які є не постійними членами РБ ООН за підсумками конференції по виконанню договору про нерозповсюдження ядерної зброї.
На званій вечері був присутній заступник посла США в ООН Алехандро Вольф. На заході були присутні так само посли й заступники послів більшості непостійних членів ООН.
Інформагентство передає слова відповідальної американської особи до початку організованого вечері: "США розцінює цей захід як нову можливість для Ірану довести Раді Безпеки, що він може бути надійним партнером у повному сенсі цього слова".
Успіх прийняття цієї угоди означає порятунок Ірану в останній момент від неминучих санкцій, які підготувала Європа разом зі США, Китаєм, Росією й Німеччиною. А також надання Ірану нової можливості як мінімум ще в три місяці, до того, як набудуть чинності санкції проти нього. Причому це може відбутися в тому випадку, якщо надалі будуть мати місце нові розбіжності в цьому питанні.
Немає сумнівів у тому, що поведінка Туреччини й Бразилії була викликана ініціативою США. Доказом тому служить той факт, що Бразилія є восьмою за економічними показниками державою у світі, у свою чергу, вона потребує продовження власного економічного росту в Америці. Також кілька місяців назад було досягнуто згоди про військове співробітництво між Бразилією й США.
Що ж стосується Туреччини, то прем'єр-міністр Эрдоган відразу ж заявив про те, що він буде безпосередньо координувати зі США всі кроки в питанні реалізації пунктів угоди. Після чого він знову-таки заявив, що все досягнуте по цьому питанню було погоджено з Вашингтоном…, точно такі ж заяви виходили, у тому числі й з боку Бразилії!
Упор США на Бразилію й Туреччину в потрібний час надає їй можливість ухилитися від накладення санкцій на Іран, як цього прагне Європа й "Ізраїль" з одного боку, а з іншого - використання непостійних членів РБ ООН на користь США за рахунок постійних членів.
Висновок: входження Туреччини й Бразилії, як нових сторін, в іранське ядерне досьє допоможе США відвести від Ірану будь-який удар, або тверді санкції, які його чекають. Тому що вступ Бразилії й Туреччини в підписання договору означає прямий поділ тієї єдності, яка називається світовим співтовариством проти іранського досьє.
ДО того ж, угода розроблена у форматі загальних формулювань, що вимагає додаткових зустрічей і переговорів заради здійснення обумовленого, що, у свою чергу, надає можливість Ірану передохнути перед натиском світового співтовариства, зокрема Європи. Без різниці, чи буде реалізована угода найближчим часом , або його здійснення затягнеться - хвиля тиску на Іран потроху заспокоюється, у тому числі, претензії Європи й "Ізраїлю" на адресу Сполучених Штатів, щоб почати воєнні дії або ж прийняти діючі тверді санкції проти Ірану. Ці претензії по суті вичерпані.
4 / Джумада ас-Санія 1431 Г.Х.
18/05/2010г.