Всесвіт не виник випадково

Статті
Друкарня

Шановні брати!

Пропоную вашій увазі свої роздуми стосовно тверджень тих людей, які кажуть що всесвіт виник випадковим чином. Мовляв, його виникнення не було продуктом роздуму і проектування. Насправді ж випадковість можлива і це іноді відбувається, в інший раз розум не допускає подібного. Приведемо тому приклад, коли випадковість має місце, а коли повірити в подібне не є можливим. Якщо якась людина повідомить вам про те, що бачила, як випадковим чином троє чоловіків зустрілися у входу в мечеть, до цього не домовившись, не переслідуючи певної мети зустрічі і не подумавши над місцем де можна було б зустрітися, то подібна новина не здивує вас, тому як ймовірність випадковості в даному випадку можлива. Однак якщо скажуть, що деяка людина була свідком зібрання коло входу в мечеть близько ста осіб і це відбулося цілком випадково, без попереднього обговорення місця зустрічі, цілі, то повірити у подібне вже не є можливим. Така новина насправді спантеличить людину. Іншими словами, повірити у другий приклад набагато складніше, і практично неможливо ніж у перший, цікаво чому? Відповідь проста, тому що визнання факту випадковості збільшується і зменшується у залежності від кількості неможливих збігів. Інакше кажучи, наскільки менше ознак спланованої дії, настільки більше віра у збіг або випадок. Якщо ж кількість ознак спланованої дії зростає, тоді віра у випадковість зменшується.

Так продовжується поки кількість фактів навмисної дії не зросте до такого степеню, коли повірити у випадковість вже буде неможливо. Наприклад якщо тобі хтось скаже, що він бачив, як у центральній мечеті зібралося десять тисяч людей, або на центральній площі, наприклад на площі Тахрір в Каїрі. Усі присутні вирівняли свої ряди і почали робити однакові дії. Усі разом однаково роблять поясний поклін, потім підіймаються, далі роблять земний поклін, сідають, говорять одні слова і роблять синхронні дії. По завершенні своєї молитви усі присутні починають проголошувати вимогу про усунення режиму. І в кінці скаже, що усім цим діям передував випадковий збіг, нічого заздалегідь не було продумано і взагалі, присутні не переслідували жодної мети. Хіба повірити у подібне можливо? Відповідь на поверхні: «Звісно ж ні». Тому що у даному випадку варіант випадковості, збіг обставин для розумної людини не є можливим! А як тоді судити, якщо один зі вчених астрономів скаже: «Сотні мільйонів зірок і планет, які знаходяться в русі згідно з точним порядком; відповідній одне від одного відстані; скоординованим діям; з певно швидкістю; і вони обертаються всередині сонячної системи, знаходячись в гармонії одне з одним; і це усе цілком випадково, раніше над цим ніхто не думав, і це ніким не сплановане.

На такого вченого подивляться несмішливо і з презирством! Хіба обертання Землі навколо Сонця за 365 діб і 6 годин з середньою швидкістю рівною приблизно 100 тис.км/год, і навколо своєї власної осі за 24 години, що ми називаємо добою, звідки беруть початок день і ніч, дні і роки. Хіба обертання Землі навколо своєї осі зі швидкістю 1000 миль на годину, що пояснює появу зміни дня і ночі, кут нахилу осі обертання Землі 23.439281 градуси, говорять про випадковість? Якщо б таких розрахунків не було, не було б можливим життя. Усі ці пропорції, домірні норми, точні розрахунки могли виникнути випадковим чином, без того, щоб над цим раніше ніхто не думав, не планував? Якщо подивитися на один з креслярських інструментів, циркуль. На кінці однієї зі сторін циркулю розташовується голка, на кінці іншої пишучий предмет, який кріпиться на самому циркулі, звідси можна зрозуміти причину несхожості двох сторін циркулю. Невипадково і недаремно дві сторони цього інструменту несхожі одна з одною. Адже певний задум, який вкладав той, хто вигадав циркуль полягав у функціональності цього інструменту, щоб він приносив певну користь.

Якщо подивитися на годинник, як він влаштований, стрілки що вказують на години, хвилини і секунди. Якщо одну з деталей годинникового механізму прибрати або додати зайву, то робота годиннику зіб’ється і порушиться даний порядок. Звідси розуміється, що кожна запчастина або деталь знаходяться на своєму певному місці і це не було вигадано даремно, випадково, навпаки – з метою у задумом, який переслідував той, хто вигадав цей механізм. Таким чином, коли ми бачимо, як кожна деталь знаходиться на своєму місці, то сміливо стверджуємо, що цьому передував роздум, певна розумова праця, щоб потім даний механізм, встановлений інженером працював. Тому як порядок, якому підкоряється механізм, виходить від цього інженера. Саме він розставив деталі потрібним чином, у певному вигляді виточив їх, щоб зрештою з’явився цей порядок. Отже, порядок не може виникнути просто від наявності речей, зібраних разом чи розкиданих по різних місцях. Якщо деталі від годиннику зібрати в одну купу чи розкласти врозкид, тільки лиш від цього не виникне очікуваний порядок. Саме якщо зібрати деталі в потрібній формі, тільки це породить порядок. Зі свого боку ми спостерігаємо даний в обов’язок певний порядок для оточуючих нас речей, звідки виникає питання, хто саме дав цей порядок в обов’язок? Насправді це інженер, який виточив дані деталі і склав їх – кожну на своє місце. Зрештою, щоб від розставлених по своїх місцях речей відбувся порядок, який бажав бачити сам інженер.

Звідси стає зрозумілим, що порядок в годиннику не відноситься і не є складовою частиною самого годинника. Інакше від самої наявності деталей годинника разом чи врозкид вже виникав би порядок влаштування годиннику. Так само порядок в годиннику не є невід’ємною якістю годинника, адже якщо це було б так, тоді б годинник сам для себе встановлював би зручний для себе порядок. А що стосується Всевишнього Аллаха, то приклади приведені вище куди більш недосконалі. Те, що ми говорили про деталі годиннику, можна порівняти з частинами Всесвіту – планетами, зірками, різними небесними тілами, які усі рухаються згідно з продуманим в деталях порядком. Цей порядок не виник тільки через зібрання разом усіх цих «деталей», він також не є однією зі сторін Всесвіту чи його невід’ємною якістю і Всесвіт сам по собі не привніс цей порядок. Істина полягає в тому, що порядок був даний йому в обов’язок з боку його Творця, який і створив його. Звідси, Всесвіт не був створений спонтанно, без попереднього роздуму і розумової праці. Його безперечно створив Всемогутній Творець, ким і є Всевишній Аллах.


06 Рабі ас-сані 1435р.х.
06.02.2014р.

Головне меню