Хвала Аллаху, мир і благословення Посланцю Аллаха, його родині, сподвижникам та послідовникам.
Ібн Халдун пише у книзі «Аль-Мукаддіма»: «Мудреці стверджують, що людина за природою своєю – соціальна («маданій»). Тобто людина прагне знаходитися в суспільстві людей. Усе це відбувається тому, що індивіду неможливо жити й існувати окремо від людей. Людина постійно потребує взаємної підтримки суспільства для вирішення своїх природних потреб і проблем».
Отже, індивід не зможе жити окремо від суспільства, до якого він відноситься, незалежно від того, наскільки він сильний та мудрий. Це – його природа та прояв інстинкту.
Іслам відповідає природі людини. Таким чином, ми знаходимо цілу низку шаріатських текстів, що спонукають мусульман бути в суспільстві і знаходитися в контакті з ним:
Від Абу ад-Дарди передається, що Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Якщо три людини у поселенні або пустелі не роблять молитву разом, то ними неодмінно оволодів шайтан. Ти зобов’язаний триматися разом (з мусульманами), адже вовк з’їдає вівцю, яка відбилася» (Абу Дауд).
Від Нумана ібн Башира передається, що Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Джамаат – це милість, а роз’єднаність – покарання» (Ахмад, Ібн Абі Асім).
Умар (р.а.) передав від Пророка ﷺ: «…хто хоче просторів Раю, нехай дотримується шляху більшості. Воістину, шайтан – з тим, хто один, а від двох він знаходиться трохи далі…» (ат-Тірмізі).
Усе це вказує на необхідність належності людини до джамаату. Однак яким повинен бути цей джамаат?
Відповідь проста – Іслам закликав бути разом з мусульманами, тому що саме джамаат мусульман відповідає мусульманину у поглядах, переконаннях та цінностях.
Джамаат мусульман – це те суспільство, яке увірувало в акиду єдинобожжя із законами, що витікають з неї. Цей джамаат також називається Уммою, на наявність якої вказує безліч шаріатських текстів. Ось деякі з них:
Всевишній сказав:
وَكَذَٰلِكَ جَعَلْنَاكُمْ أُمَّةً وَسَطًا لِتَكُونُوا شُهَدَاءَ عَلَى النَّاسِ وَيَكُونَ الرَّسُولُ عَلَيْكُمْ شَهِيدًا ۗ١٤٣
«Ми зробили вас общиною, яка дотримується середини, щоб ви свідчили про все людство, а Посланець свідчив про вас самих» (2:143),
كُنْتُمْ خَيْرَ أُمَّةٍ أُخْرِجَتْ لِلنَّاسِ تَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَتَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنْكَرِ وَتُؤْمِنُونَ بِاللَّهِ ۗ١١٠
«Ви є кращою з общин, що з’явилася на благо людства, наказуючи робити схвалюване, утримуючи від засуджуваного і віруючи в Аллаха» (3:110).
Хакім ібн Муавія передав від свого батька, що Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Ви завершуєте сімдесят общин, серед яких ви є кращою і найбільш шанованою перед Аллахом» (Ахмад).
Абу Саїд сказав, що Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Прийшов Нух і його народ. Аллах спитав у нього: «Чи доніс ти?». Він сказав: «Так, о Господь!». (Аллах) спитав у його общини: «Чи доходило до вас?». Вони відповіли: «Ні! До нас не приходили пророки!». (Аллах) спитав Нуха: «Хто засвідчить на твою користь?». (Нух) сказав: «Мухаммад ﷺ і його община»» (Бухарі).
Інші тексти розкривають значення поняття «мусульманська община» більш докладно у двох площинах:
1) Ідейна, яка включає в себе віру, моральність, поклоніння та взаємовідносини;
2) політична.
Роз’яснення кожної з них:
Ідейна:
· Всевишній сказав:
إِنَّمَا الْمُؤْمِنُونَ إِخْوَةٌ ١٠
«Воістину, віруючі - брати» (49:10).
Передають зі слів ан-Нумана ібн Башира, що Посланець Аллаха ﷺ сказав: «У своєму милосерді, любові та співчутті у відношенні одне до одного, віруючі подібні до одного тіла: якщо один з органів захворіє, то усе тіло відізветься на це безсонням та лихоманкою» (Муслім, Бухарі).
· Абу Муса передає від Пророка ﷺ: «Віруючі у відносинах між собою подібні до будівлі, одна частина якої зміцнює іншу» (Бухарі, Муслім).
· Від Абу Хурайри передається, що Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Не заздріть одне одному; не відчувайте ненависті у відношенні одне до одного; не відвертайтеся одне від одного, а будьте, о раби Аллаха, братами. Один мусульманин – брат іншому мусульманину: він не пригноблює його і не зраджує його інтереси, він не бреше йому і не ображає його зневагою. Дуже погано для кожної людини відчувати почуття зневаги у відношенні до свого брата мусульманина» (Муслім).
Ці докази доводять, що мусульмани – брати за релігією, і те, що вони зобов’язані зберігати цей зв'язок, бути солідарними одне з одним і допомагати у побудуванні джамаату подібно до будівлі, одна частина якої зміцнює іншу.
Політична:
· Від Абу Хурайри (р.а.) передається, що Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Хто вийшов з підкорення (халіфу) і вийшов з общини, то він помер смертю джахілії. І той, хто битиметься під стягом (людей, вражених) сліпотою, гніваючись за свій рід, або закликаючи інших людей битися за свій рід, або надаючи допомогу членам свого роду, і загине на цьому, то загине так само, як гинули в епоху джахілії. Той же, хто повстане проти моєї общини і буде без розбору вбивати благочестивих та грішних, не жаліючи віруючих і не виконуючи умов домовленостей, укладених ним з будь-ким, не має до мене відношення, а я не маю відношення до нього» (Муслім).
· Від Абдуллаха передається, Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Не дозволяється проливати кров мусульманина, який свідчить про те, що немає бога, окрім Аллаха, і що я – посланець Аллаха, якщо не рахувати трьох випадків: коли позбавляють життя за життя, коли мова йде про одруженого чоловіка, який скоїв перелюбство, і коли хто-небудь відступається від своєї релігії і залишає общину» (Бухарі, Муслім).
· Зіяд ібн Аляка від Арфаджи передає, що Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Якщо ви будете єдині під керівництвом одного правителя, і прийде той, хто побажає розколоти вашу єдність, то вбийте його, хто б він не був!» (Муслім).
Ці шаріатські тексти надають політичне значення слову «джамаат», відноситися до якого є ваджибом для кожного мусульманина.
І тому Шаріат дав нам в обов’язок бути в мусульманській общині, спонукав до цього і заборонив відноситися до іншої.
Всевишній сказав:
مُحَمَّدٌ رَسُولُ اللَّهِ ۚ وَالَّذِينَ مَعَهُ أَشِدَّاءُ عَلَى الْكُفَّارِ رُحَمَاءُ بَيْنَهُمْ ۖ ٢٩
«Мухаммад – Посланець Аллаха. Ті, які разом з ним, суворі до невіруючих і милостиві між собою» (48:29).
Автор: Алі ібн Ясін
29 Джумада аль-авваль 1430 р.х.
