Американська політика у Лівії. До чого веде ініціатива Єгипту?

Газета «Ар-Рая»
Друкарня

Інформаційні агентства та численні ЗМІ повідомили про те, що єгипетський режим організував зустріч між Халіфою Хафтаром, верховним головнокомандуючим Озброєними силами Лівії, та Агілою Салахом Ісою, президентом Палати представників Лівії у Тобруку, з одного боку, та Фаізом Сараджем, прем’єр-міністром уряду національної єдності, заснованого у марокканському місті Схірат, з іншого боку. Зустріч була організована з метою обговорення суперечних питань між урядом Сараджа та Халіфою Хафтаром.

Після усіх приготувань зустріч завершилась поразкою, і Фаіз Сарадж поспіхом повернувся у Тріполі, після чого заявив, що Хафтар погодився на зустріч лише на своїх умовах. Сарадж поклав на Хафтара повну відповідальність за зрив переговорів. За ним у його риториці пішов і його заступник Ахмед Майтиг, заявивши: «Визнана лівійська армія — одна, і це та армія, яка підкоряється «уряду примирення» згідно домовленостям, досягнутим у Схіраті». Репліки опонентів Хафтара пролунали як реакція його позицію і на позицію тих, хто йому допомагає.

У той же самий час військовий представник єгипетських озброєних сил на своїй сторінці у Фейсбуку заявив, що між лівійськими сторонами було досягнуто взаєморозуміння по цілій низці питань, серед яких:

1. Створення спільного комітету, що складається із членів Палати представників із Тобруку та Верховної Ради держави із Тріполі. Кожна із двох сторін повинна буде висунути 15 людей,які візьмуться за розглядання проблем, що виникли раніше між сторонами, щоб досягнути формули компромісу та надати опрацьоване рішення на схвалення Палати представників.

2. Палата представників повинна буде внести необхідні конституційні поправки для того, щоб включити політичну угоду у декларацію конституції після того, як вона буде узгоджена в Об’єднаному комітеті.

3. Робота по проведенню парламентських та президентських виборів повинна бути проведена не пізніше лютого 2018 року згідно домовленостей, досягнутим у Схіраті.

4. Посадові особи , що обіймають ключові місця у Лівії, залишаться на своїх місцях аж до кінця перехідного періоду.

З одного боку, надходять запевняння у тому, що ніякого спільного засідання не було, тому що Хафтар відмовився зустрічатись з Сараджем. Але тоді виникає питання: як єгипетська влада могла викликати їх на засідання, яке навіть не було організовано? З іншого боку, противники Сараджа поводять себе так, нібито вони — виконавці вказівок єгипетської влади, у тому числі — і сам Халіфа Хафтар, який колись виступив зі своєю відомою заявою: «Я — разом з Єгиптом, навіть якщо він буде вести дії проти інтересів Лівії». Тоді, якщо Єгипет захоче скликати зустріч, то хто із «табору Хафтара» посміє сказати «Ні»?!

Отож, яка мета була в усієї цієї афери, розіграної у ЗМІ відносно єгипетської ініціативи по рішенню лівійської кризи?
Складається враження, що насправді усі зусилля були зосереджені на двох питаннях.

1. Як Єгипет може скасувати дію домовленостей, підписаних європейцями у Схіраті, нехай навіть ці домовленості не затребувані американцями, бажаючими їх скасувати? У доповіді італійської газети «La Stampa» відносно позиції Америки говориться: «Керівництво американської адміністрації у багатьох засіданнях заявляло про те, що американська адміністрація не повинна дотримуватись наказів колишнього американського уряду відносно Лівії. Керівництво довело до відому офіційних чиновників у Вашингтоні та в Італії, що Америка не повинна надавати допомогу «уряду примирення» у Лівії, зібраному під егідою ООН».

2. Єгипет розуміє, що у Сараджа нема ніякої сили, нема ваги на лівійській арені, за ним не стоїть ніяке плем’я, у нього нема зброї і нема політичного центру, який би надавав би йому підтримку. Сарадж — усього лише ширма, накинута поверх чужого рішення, щоб усі думали, нібито він може виконувати якісь дії самостійно.

Можна припустити, що єгипетський режим і ті, хто позаду нього, захотіли принизити Сараджа і почали хитати різноманітні теми, пов’язані з ним: скасувати домовленості, досягнуті у Схіраті, підштовхнути його на війну з повстанцями, щоб вони почали вбивати один одного та намагатись втягнути деяких його людей у боротьбу з повстанцями у Тріполі.

Тим не менш, схеми, що розробляються єгипетською владою, почали згоратись після того, як на практиці відбулась низка змін, серед яких найважливіші — це:

1. Зусилля, які здійснюються для об’єднання повстанців, привели до їх перетворенню у т.з. «національну гвардію», тому що вони відчували на собі відповідальність, а також небезпеку , що нависла над ними та над країною; також створення гвардії стало дією у відповідь згідно закону, виданому Генеральним національним конгресом.

Був виданий наказ №2 за 2015 р. про «створення та формування національної гвардії» у якості воєнізованої організації, паралельній армії та поліції, що підкоряється голові держави і не підкоряється уряду, задача якої — захищати революцію та протистояти будь-якій спробі державного перевороту.

«Національна гвардія» була створена у відповідь на вимогу вулиць, як реакція на виклики, що йшли від Хафтара.

«Уряд порятунку» при підтримці Халіфи аль-Гаві повернувся на політичну арену, володіючи певною силою. Він захопив групу урядових баз при підтримці повстанців зсередини з ухвалення на це з боку громадської думки. «Уряд порятунку» почав формувати міністерства оборони, внутрішніх справ, зайнятості, освіти і т.д.

Цей уряд відремонтував міжнародний аеропорт, почав обслуговувати його та запустив в експлуатацію.

Уряд Халіфи аль-Гаві досяг певної підтримки з боку Алжиру (згідно його заявам на одному із брифінгів).

2. В останній тиждень у східних регіонах Лівії, підконтрольних Халіфі Хафтару, ситуація була дестабілізована тим, що деякі племена повстали проти нього після того, як Хафтар заарештував деяких вихідців із цих племен. До числу повсталих племен відносяться плем’я Барааса та плем’я Авакір. Це — два крупніших племені, на які опирався Хафтар на початку свого шляху.

Від Хафтара відколовся командуючий Центральною областю «Зелена гора» на сході країни. За це Хафтар публічно прозвав його руйнівником Лівії, звинуватив у зв’язках з «ІДІЛ», у тому, що той не воює проти тероризму, а також звинуватив його у брехні. Сюди ж варто додати нездатність Хафтара протягом ось вже трьох років покінчити з «повстанцями Бєнгазі», які у меншості, у кількості декількох сотень людей, контролюють вузький район міста Бєнгазі. У боротьбі з ними він втратив біля 14 тис. своїх солдатів так, що у кожний дім східних племен, що співпрацюють з Хафтаром, увійшла похоронна процесія.

Те, що відбулось з Хафтаром штовхає його американських спонсорів на те, щоб серйозно подумати над його заміною, але головною перепоною для цього є, як завжди, те, що у них нема ніякої іншої альтернативи, окрім нього, і у ситуації, що склалася, вони потребують його.

Що ж очікується у найближчому майбутньому? Після того, як уряд Сараджа зживає себе і у людей ослаблюється довіра до ООН у тому, що вона зможе надати хоч якесь рішення лівійської кризи, після того, як повстанці знов зміцніли духом, ми маємо положення, яке можна назвати початком повстання на сході Лівії проти влади Хафтара, і у той же самий час можна сказати, що Америка стоїть на грані своєї політики у Лівії. Неясна позиція Туреччини відносно Лівії, що проголосила про свою підтримку «домовленостей у Схіраті» і уряду Сараджа, але у той же самий час підтримує добрі та довгострокові відносини з урядом Халіфы аль-Гаві, тобто з «Урядом порятунку», який по суті є урядом повстанців, іще більше збільшує неоднозначність ситуації.

Чи розуміють щирі повстанці та політичний центр, що надає їм допомогу, усю політичну картину у країні? Чи розуміють вони, що віднині треба швидко почати вести адекватні дії, скористатись ситуацією, що склалася, та чварами серед противників революції, згуртуватись якнайшвидше навколо рішення нагальних проблем Умми, зробити революцію незалежною від усілякого впливу та втручання Заходу та застосувати на практиці рішення, надані вченими цієї країни, що полягають у реалізації законів Шаріату? Чи розуміють вони, що їм необхідно повністю відійти від самої ідеї прохання іноземної допомоги, щоб вони не потрапили у підкорення заново усіляким Хафтарам та Сараджам і щоб не були обдурені знов зовнішніми ворогами?


Газета «Ар-Рая»
Автор: Ахмад Махзаб
25 Джумада аль-уля 1438 р.х.
22.02.2017 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая

Головне меню